Хто готовий управляти епохою турбулентності?

Коли не на жарт залихоманило Wall Street, а банківська система США почала розвалюватися, як картковий будиночок, багато хто з неприхованим тріумфуванням поспішив охрестити цю подію, як агонію зоряно-смугастої імперії. Але не пройшло і декількох місяців, як тріумфування змінилося панікою. Весь світ усвідомив, що ця агонія загрожує обернутися загальною катастрофою. Катастрофи по щастю не відбулося. Пацієнта накачали знеболюючими препаратами, а на порятунок миру, в кращих традиціях Голлівуду, кинувся новий герой. Лід рушив. Сьогодні все мисляче людство розбурхує питання: як зміниться розстановка сил на світовій шахівниці? Про перевлаштування миру говорять всі: від ворожок до навчених досвідом інвесторів і аналітиків. Мир вже змінився. І тому майбутнє, як в дзеркалі, відбивається в процесах, які відбуваються тут і зараз. А ясне одне: ми маємо справу з унікальним випадком реорганізації світового порядку. І ця унікальність полягає вже в тому, що ніхто не зацікавлений в краху лідера.

Конкурентне партнерство Після закінчення Холодної війни світовий вплив США став необмеженим. Це лідерство не тільки ніким не оспорювалося, але і отримало широку підтримку у всьому світі. Американці запропонували дивно привабливу і ефективну модель управління. Вона відрізнялася адаптивністю, лібералізмом і відкривала великі можливості для економічного зростання. Мабуть, вперше в світі політика гегемона сприяла не придушенню, а розвитку конкурентів. Так трапилося з Японією в середині 1980-х, коли головний партнер США в Азії раптом став загрозою американській великодержавній. Але з іншого боку, саме це конкурентне середовище дозволяло Америці постійно оновлюватися для підтримки свого лідерського статусу. За ці десять років під егідою США був остаточно сформований глобальний економічний простір і єдина фінансово-кредитна система. Долар перетворився на світову валюту, а до слова голови Федеральної резервної системи, затамувавши подих, прислухався весь світ. Ті країни, які ми сьогодні називаємо такими, що розвиваються, стали такими завдяки глобалізації. Величезні ТНК приносили в країну-рецептор капітал, технології і знання, забезпечуючи колосальний поштовх до розвитку. Країною, яка з максимальною ефективністю скористалася цими перевагами, став Китай. І історія з Японією повторилася. США знову посприяли становленню нового небезпечного конкурента. Проте ця конкуренція швидше нагадує симбіоз. Китай – головний кредитор США. США – головний споживач китайських товарів. А хто зацікавлений в благополуччі свого боржника і VIP-клиента більше, ніж кредитор і продавець? В умовах тісної інтегрованої глобальної економіки протиборчі держави перетворилися на взаємозалежних партнерів.

Матч-реванш на чужому полі

Ще одна дивовижна особливість світового порядку, що формується, – і це наочно демонструють заходи, що приймаються для боротьби з глобальною кризою, – полягає в тому, що ніхто з престолонаслідників не оспорює саму суть світових економічних і фінансових стосунків. Сьогодні мова йде не про кардинальні зміни, а про помірне реформування. Тому нинішня боротьба за владу швидше нагадує не кулачний бій, а товариський матч-реванш на чужому полі.

В цій ситуації більшість експертів сходяться на думці, що в найближчих 10-15 років, не дивлячись на ослаблення своєї ролі, США не втратять світового лідерства. По-перше, головним фінансовим козирем США продовжують залишатися долар і казначейські облігації. І хоча сьогодні все виразніше чутні розмови про нову резервну валюту, практичне втілення цієї ідеї поки залишається маловірогідним. У реальності ж в світі не існує конкурентної альтернативи "поганим" американським борговим інструментам, і інвестори продовжують вкладати гроші навіть в слабку американську економіку. До того ж, США практично контролюють найбільші фінансові інститути, які, власне, і можуть піти на такі різкі заходи, як введення нової резервної валюти. Домінуюча роль в МВФ і Світовому банку дозволить США і надалі проводити політику долларізациі світової економіки. По-друге, економіка США і сьогодні найбільша і конкурентоздатна в світі. Частка країни в світовому ВВП складає близько 20%, що майже удвічі перевершує економіку найближчого конкурента. Що ж до передових галузей економіки майбутнього, таких як нано-і біотехнологія, то США є практично монополістом в цій сфері. Вже зараз доходи від застосування новітніх технологій в США складають 76% від загальносвітових показників в цій сфері. Такий величезний потенціал в сукупності з привілеєм ухвалення ключових рішень на рівні міжнародних організацій забезпечать США збереження лідируючих позицій в майбутньому. Проте більшість фахівців переконана, що такий сценарій можливий, тільки якщо США підуть на поступки світовій спільноті і серйозно займуться вирішенням внутрішніх проблем.

Китайська демократія Ми добре начулися про неминучу "китаїзациі" світового порядку, про економічне диво і нечувані валютні резерви. Ніхто не заперечує, що Китай навчився з вигодою для себе грати по західних правилах, завдяки чому і виріс в світову державу. Проте, у міру поглиблення кризи, все виразніше є видимим сценарій, який може серйозно підірвати китайські амбіції. Таке вражаюче економічне піднесення загрожує обернутися таким же вражаючим падінням.

А причиною тому – жахливий дисбаланс в економіці. Країна, що проводить близько 12% світового ВВП, страждає від надлишків виробництва. Внутрішній ринок Китаю дуже слабкий, щоб абсорбувати такий товаропоток, а скорочення експортних ринків і, перш за все, американського, загрожує буквально паралізацією всієї китайської економіки. Девальвація долара також лякає Пекін, що став щасливим володарем казначейських облігацій США на суму, що перевищує 550 млрд. Доларів. Серед всього іншого, в Китаї росте соціальна нестабільність. Китайське диво багато в чому стало можливим за рахунок низького рівня життя мільйонів пересічних громадян. У країні нестримно заглиблюється соціальне розшарування, що у результаті може підірвати внутрішню стабільність. Не варто забувати і про те, що країна знаходиться в безпосередній близькості від вогнищ ісламського радикалізму. Ця загроза посилюється ще і тим, що в самому Китаї є регіони, що традиційно претендують на незалежність (Синцзянь-уйгурський автономний район, Тибет). Навряд чи можна беззастережно стверджувати, що країна з внутрішніми проблемами, що посилюються, зможе з легкістю перехопити світове панування. Світова економічна криза зі всією очевидністю висвітила всі слабкості індустріально розвинених країн. Також очевидним стало і те, що для всіх світових держав шлях до лідерства лежить через вирішення серйозних внутрішніх проблем. Лідерські амбіції сьогодні розділяють багато: і ЄС, і Росія, і Китай. Але ж лідерство - це не тільки привілеї, але і тягар. Тягар вирішення глобальних проблем: забруднення екології, зниження безпеки, міжнародного тероризму. Чи хватіт у сьогоднішніх претендентів ресурсів і політичної волі управляти епохою турбулентності?

Постійна адреса статті: eliteforex. Ru/svoj-vzgljad/9301-kto-gotov-upravljat-jepokhojj-turbulentnosti. Html

eliteforex. Ru/